Як ми вже писали, 8 грудня цього року розпочалась експедиція українських вчених, які близько трьох місяців досліджуватимуть Південний океан. До берегів Антарктиди вирушили Каріна Вишнякова та Юлія Іванчикова, які представляють Національний антарктичний науковий центр та Український науково-дослідницький центр екології моря. Дослідниці працюють на українському траулері «Море Содружества», що веде промисел антарктичного крилю.
Учені мають амбітні завдання в різних напрямах досліджень. Але у вільну хвилину вони надсилають з корабля на Велику землю свої польові спостереження, які публікуються на фейсбук-сторінці НАНЦ під рубрикою «Відчайдушні біологині. Бортовий щоденник серед криг».
Подаємо перші два дописи цього щоденника.
Як сплять на воді морські котики
З часу відправлення з Кейптауну більшу частину світового дня ми проводимо на носу корабля, з якого зручно спостерігати за всім, що рухається. Якщо сонце не ховається за хмарами, то вода стає насичено, яскраво лазуритово-синьою. Під нами 4800 метрів води – ми чекаємо на китів.
Замість них – багато морських котиків. Вони зустрічалися поодиноко та цілими натовпами. Під час відпочинку на воді вони тримаються передніми ластами за задні та нагадують великі чорні покришки, які чомусь ожили, але в будь-який момент готові пірнути й розчинитися в хвилях. Цікаво, що ці тварини відпочивають і сплять там же, де і годуються, нерідко за сотні, навіть тисячі кілометрів від землі.
На відміну від справжніх тюленів, морські котики мають вушні раковини, тому їх ще називають вухастими тюленями. Ці тварини також здатні до ехолокації (визначення предметів шляхом передачі акустичних або радіохвиль та аналізу хвиль, відбитих від нього), як дельфіни.
І да, нарешті ми зустріли китів-горбачів, впізнали їх за розсіяними фонтанчиками й визначили за характерними горбами, що показалися при пірнанні. До речі, чому де кити, там і фонтани? Коли кити піднімаються до поверхні води, вони виштовхують повітря крізь дихало. Зазвичай, через те, що повітря над водою має нижчий тиск і нижчу температуру, водяна пара видиху скраплюється, утворюючи помітний фонтан. До речі, фонтанчики у кожного виду китів відрізняються.
Наш корабель зі швидкістю 9 вузлів (17 км на годину) рухається в бік Антарктиди. Очікуємо, що ми будемо там під католицьке Різдво – 25 грудня.
«Світ безмежний і не перестає дивувати»!
Чому мишей не пускають на острови в Атлантичному океані і як зберегти тристанського альбатроса?
Ми прямуємо повз вулканічні острови групи Тристан-да-Кунья та острів Гоф, який у 65 морських милях від нас, але наразі це найближчий шматочок суші після того, як «Море Содружества» покинуло узбережжя Африки. На Тристані постійно проживають близько трьох сотень сімей людей, які опинилися тут завдяки промислу тристанських лангустів, започаткованому в 1949 році. Ці океанічні мешканці є рідкісним делікатесом в Європі. Вони стали символом Тристан-да-Кунья та навіть зображені на прапорі островів.
На острові Гоф постійно ніхто не живе, але тут знаходиться метеорологічна станція, де південноафриканські науковці спостерігають динаміку погодних умов Атлантичного океану. Кожен, хто причалює до цього острова, повинен мати сертифікат, що свідчить про відсутність гризунів на судні (rodent free certificate). І ось чому.
Ці недосяжні землі є важливим місцем розмноження океанічних птахів, зокрема, тристанського альбатроса (Diomedea dabbanena), але з появою людини на ненаселених в минулому островах все змінилося на гірше. Свійські тварини почали руйнувати гнізда заради легкої здобичі – яєць та пташенят: величезні дорослі птахи з триметровим розмахом крил виявились не здатні захистити нащадків від незвичної загрози. Довелось вивезти з острова всіх свійських та домашніх тварин, але це не допомогло. Навпаки, коли вивезли кішок, це перестало стримувати розмноження мишей.
Виявилось, що в умовах острова звичайні хатні миші успішно полюють на пташенят, навіть вельми великих. Справа в тому, що миші нападають вночі та стрибають птаху на спину: після багатогодинної атаки нещасний альбатрос здається. Наразі тристанський альбатрос постав під загрозою повного зникнення (critically endangered). Науковці та небайдужі активісти зі всього світу вживають заходи щодо відновлення популяції. Природоохоронці намагаються боротись з мишами: вони розкидають отруйні приманки з гвинтокрилів. Проте миші успішно виживають, на користь ним грає і загальне потепління – зимою стало тепло, то тепер миші полюють на птахів і взимку. До того ж, ці миші, як часто трапляється на островах, з часом збільшують розміри та тепер вони в півтора рази більші за звичних нам. Втім, захисники альбатросів не покладають рук, і боротьба за виживання виду триває.
Каріна Вишнякова, Юлія Іванчикова
Читайте також:
Бортовий щоденник серед криг. Місія: побачити, дослідити і зберегти китоподібних
